Стартап – це про те, що ти хочеш щось змінювати

В інтерв’ю з ментором Центру підприємництва УКУ та підприємцем Тарасом Родцевичем говоримо не тільки про запуск двох успішних стартапів, але і про помилки, невдачі та висновки, які допомагають підприємцям рухатись далі. 

Стартап - це про зміни

Для початку, трохи про натхнення, ідеї та мотивацію

Звідки ви берете ідеї?

Я почав думати про якісь ідеї стартапів взагалі із самого дитинства, в мене завжди є маса різних ідей щодо того, що можна покращити, що можна вдосконалити. Це не від мене залежить, воно якось само виникає, єдине що намагаюсь робити я – це себе стримувати, щоб не починати робити занадто багато різних процесів на раз.

Дуже багато хто зараз починає займатись стартапами конкретно заради грошей, адже існує популярна думка, що це дуже прибуткова справа. Що ви про це думаєте?

Я одразу цих людей розчарую, бо робити звичайний бізнес є значно прибутковіше, ніж робити стартап. Якщо врахувати процент успіху, і скільки потрібно вкласти зусиль, щоб підняти якийсь певний стартап, то він вимагає набагато більших старань, і є набагато більше шансів, що він буде неуспішним. Стартапи – це точно не є про гроші. Це є про те, що ти хочеш щось міняти, щось тебе внутрішньо пхає: “Давай, ти зможеш!” Я б навпаки сказав, що це діяльність, пов’язана з інвестуванням власного часу і зусиль, а питання грошей постає вже як якесь додаткове.

Хоча Родцевич додає, що, звісно “без того, щоб заробляти гроші, це взагалі погана ідея – починати цей стартап.”

Про досвід запуску LookSize i UATAG, досвід роботи з цими стартапами і фейли

Один з основних принципів стартапів:

Є такий загальний принцип, що дуже недобре мати два стартапи разом (одночасно). Я дуже добре свідомий того, але це так само, як добре мати одну дитину на раз, але як народжуються двійнята, ну то… значить так є! Говорячи про LookSize i UATAG, то вони “зародились” дуже близько в часі один до одного, але були і залишаються незалежними і не перетинаються. 

Розкажіть детальніше про досвід роботи над UATAG i LookSize.

Про стартап Uatag

UATAG:

Щодо UATAG, то ми почали з того, що мій друг-художник підняв питання про можливість створення унікальної продукції, яку неможливо скопіювати. Ця дискусія тривала досить довго, ми перепробували різні варіанти: відбиток пальця унікальний, але він все одно копіюється, малюнок листка є унікальний, але його дуже важко відрізнити поміж мільйонів інших листочків… Згодом ми прийшли до висновку, що є одна річ, яку справді неможливо повторити – це тріщина у склі. Ця ідея була справді класна, ми зробили форму, замки і різні види наклейок, але виникла проблема з безпосередньо втіленням. Ми дійшли до висновку, що людям реально не потрібен 100%-ний захист. Усі шукають ПРОСТЕ рішення, яке захистить їх на 99,9% – для них це достатньо. Внаслідок цього ми вийшли на цифрове рішення – перевели ідею з візерунком скла в електронний формат, що було набагато успішніше і пішло на “ура”.

Зараз ми працюємо з компанією Jacobs, де наклеюємо наше рішення на їхню каву. За допомогою цього рішення вже було виявлено два центри підробки.

Про стартап Looksize

 

LookSize:

Це стартап, який почався фактично з потреби підбору розміру. В нас є власний маркетплейс жіночого одягу, на якому виникла проблема з підбором розміру через різницю розмірних сіток різних брендів. Ми почали з цього рішення, а коли ми його зробили – побачили, що воно працює, воно цікаве, і вирішили зробити окремий продукт. 

LookSize працює з будь-якими типом одягу чи взуття, з будь-якими розмірними сітками. Програма враховує дуже багато різних факторів, ви один раз вносите свої виміри і система “пам’ятає” вас. На всіх сайтах, де використовується LookSize, вам одразу показує, що ваш оптимальний розмір в даному бренді і товарі є той чи інакший. 

Під час пандемії люди здебільшого перейшли на онлайн-шопінг, це якось вплинуло на ваш стартап?

Так, щодо пандемії, то були позитивні зрушення в тому, що більше людей почали купувати речі онлайн. Але були і негативні зрушення, як от минулого року, коли люди почали реально заощаджувати гроші. Весь одяг звівся до піжами нічної і піжами робочої! На щастя, восени все знову повернулось у норму,  тому зараз ми плануємо виходити на західний ринок. Коли ми робили своє рішення, ми одразу опирались на найкращі американські та європейські аналоги, намагались наше рішення зробити більш досконалим, ніж ті.

Серед переваг LookSize:

  • Точність визначення розміру

У LookSize ви самі вносите дані про свої розміри, а не використовуєте для цього фото.

Ми почали з того, що робили самі свої фотографії і побачили, що визначення розміру є дуже неточним. А якщо за фотографією розмір визначено неправильно, то всі подальші примірки не мають сенсу.

  • Це рішення підходить для людей нестандартного розміру. 

Середньостатистична людина зазвичай не має проблем з підбором одягу, а от для людей з нетиповою зовнішністю і тілобудовою пропозиція на ринку значно менша. LookSize збільшує шанси знайти саме той розмір, крій і т.д., який підійде користувачу.

  • Приватність

Звісно, більшості з нас не дуже комфортно надсилати свої фотографії у якийсь додаток, особливо враховуючи те, що на фото варто бути в дуже облягаючому одязі, чи білизні, щоб програма визначила точний розмір. LookSize позбавляє вас цих незручностей.

  • Зручність у користуванні і доступність.

Якщо у вас немає сантиметра, то є дуже простий метод: ви вносите дані про одяг, який зараз є на вас у систему, а вона відповідно до них визначає ваш розмір у всіх інших брендах.

  • Зручність для магазинів-партнерів.

Для того, щоб магазин встановив наше рішення до себе потрібно 5 хвилин часу, а вся підтримка і налаштування є на нашій стороні, цим займаємось ми.

Про природу стартапів, і про те, хто такий успішний стартапер

Що є найгірше в стартапах, от справді найгірше від всього-всього, то це ті хвилі, тобто відтоки і притоки: в один день все прекрасно, а в інший – котиться вниз. Людині дуже тяжко бути психологічно готовою до всіх цих ups and downs. Для цього, напевно, треба любити ходити в гори, випробовувати себе, бути стійким незалежно від обставин. Здебільшого успішні стартапери з одної сторони дуже емоційні екстраверти, а з іншої – “залізобетонні”, впевнені, з настроєм “я знаю, куди я йду, я знаю, що я роблю”. 

Хороший стартапер не боїться критики, вона йому потрібна, але поради, аби бути ефективними, повинні йти від цільової аудиторії вашого продукту, а не від якого-небудь “філософа” зі сторони. Найбільше мистецтво стартапу – вміти відібрати що корисне, а що ні. Завжди хочеться зробити все і одразу, але якщо це все на себе взяти і не прийняти рішення: що ти робиш, а що – ні…ти застрянеш в цих постійних змінах і побажаннях інших людей.

Ви говорите, що потрібно вміти приймати рішення, щоб не стати заручником побажань інших. Розкажіть, що ви думаєте про команду стартапу. З ким найкраще працювати?

У мене є досвід в починаннях з різними командами, і я б сказав, що принцип номер один в підборі команди – тобі повинно бути приємно з цими людьми працювати. Саме працювати, не розважатись – працювати! Дуже часто, як доходить до роботи, ті, хто дуже класні в спілкуванні в компанії, не завжди можуть такими самими бути у втіленні певних робіт. Тобто, ідеальні члени команди: 

  • люди, з якими тобі приємно спілкуватися;
  • перевірені в роботі.

Дуже багато стартапів доходять до якогось етапу і просто загнивають, бо люди як швидко загоряються, так само швидко й вистигають, саме тому потрібна надійна, перевірена команда. 

Надійна команада

 

Про клієнта, шлях до успіху і помилки, або “Є 5-6 шляхів, як зійти на гору з різних сторін, а як не зійти на гору – напевно мільярди.” 

Стартап – це вирощування чогось з нуля, тут немає нічого визначеного наперед. Основне тут – це на рівні клієнта знайти порозуміння, зрозуміти, що він хоче. Ця процедура не є одноразова, це процес, в якому десь на 99-тій спробі ти попадеш в ту точку і побачиш, що от тепер воно працює, тепер можна рухатись далі. В мене таке враження, що перед тим, як знайти той правильний шлях, я перепробував 99 неправильних. Ми звикли думати, що всіх шляхів було 100, але може їх було 1000 чи 10 000, і нам пощастило, що ми попали на сотій спробі на правильне рішення. 

Про компроміс між твоєю фантастичною ідеєю і потребою клієнта. Що робити, якщо бажання і бачення підприємця не співпадає з потребою аудиторії? Мається на увазі, що стартап – це про ідею, а що як ідея “не заходить”, або зазнає правок і вже не приносить вам задоволення?

Ідеальне рішення в будь-якому випадку – це коли клієнтом є ти сам. Тобто ти робиш стартап, який потрібен тобі. Це важливо, бо ти як ніхто інший розумієш свою біду, і, якщо ти не “вагітний космонавт [в стартапах цей термін позначає унікального, дуже малоймовірного клієнта], то таких, як ти, є певна група – це твоя цільова аудиторія.  Дуже легко і просто, у цьому рішенні не потрібно жертвувати ні клієнтом, ні власними інтересами!

Про розвиток культури підприємництва серед української молоді, освіту і можливості

Українська молодь дуже підприємлива, серед студентів є дуже багато стартаперів-початківців, але їм справді бракує базової освіти в цій сфері. Як думаєте, в чому тут  проблема?

Перш за все, в нас є проблема на рівні школи. У мене є діти, які зараз закінчують школу, у школі вони  вчать такі речі, з якими більшість з нас ніколи в житті не буде стикатись. Загальне поняття про них треба мати, це треба розуміти. Але такі речі, як економіка і суспільство – ми всі кожен день з ними стикаємось. (Не хочемо засмучувати наших потенційних читачів-школярів, та, незважаючи на надмірну кількість непотрібних предметів у школах, Родцевич наголошує, що математика – таки дуже потрібна. І не тільки стартаперам!) 

Справді, дуже велика кількість громадян не розуміє елементарних соціальних, економічних, чи політичних принципів та моделей. Велика частина суспільства, яка виросла в Радянському Союзі і перейшла в сучасну економіку, залишила в себе ті самі принципи з роду “мені винні”. А чому тобі хтось щось винен?!”. Насправді ж, держава – то є всі ми, держава – то не якась велика будівля в далекому Києві. Цей принцип “мені хтось винен” – пережиток минулого, який стопорить розвиток нашого суспільства.

Щодо програм, які розвивають стартапи в Україні (і не тільки), їх всіх об’єднує одна велика проблема – вони заточують всі стартапи під одну мірку. В них є певна матриця і вони всі стартапи запихають в неї. Набагато краще для будь-якого стартапу, коли він “проходить по своєму шляху.” Кожен стартап по-своєму унікальний, тому і розвиватись йому треба відповідно.